Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Непоодинокими є випадки звернень громадян до Баришівського районного суду Київської області з питанням визнання права на земельну частку (пай). Зокрема, це працівники колишніх сільськогосподарських підприємств району, які при розпаюванні земель з тих чи інших причин не отримали сертифікатів на земельні ділянки. Що ж робити в такому випадку?
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 Земельного кодексу України).
Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Список громадян, як додаток до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства та підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради. Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві повинно бути врегульовано статутом підприємства.
Враховуючи вищевикладене, головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акту на право колективної власності на землю.
Необхідно зазначити, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, також є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
Відповідно до зазначеного закону право на земельну частку (пай) мають:
Однак, виникають ситуації, коли особа мала право на земельну частку (пай), але не отримала сертифіката, була помилково не включена або безпідставно виключена з списку, доданого до державного акту на право колективної власності на землю відповідного колективного сільськогосподарського підприємства (далі – КСП).
В таких випадках право на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
До заяви додається клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску. В таких справах важливо перевірити строк позовної давності.
Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права. Строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного земельного права становить три роки. Пропущений з поважних причин строк позовної давності може бути поновлений судом.
Таким чином, якщо особа була членом КСП та включена в списки на розпаювання, або не включена до таких списків (таку інформацію за Вашим запитом може надати районний відділ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру), але має документальне підтвердження членства в КСП, і у неї відсутній сертифікат на земельну частку (пай) вона має право на звернення до суду з позовною заявою про визнання права на земельну ділянку (пай); до заяви додається клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску.
Враховуючи практику Верховного Суду, це мають бути причини, що перешкоджали протягом більш як 20 років (з часу здійснення розпаювання) звернутися в установленому законом порядку за захистом своїх порушених прав (тяжка хвороба, що тривала протягом всього цього часу, перебування за кордоном протягом всього цього часу тощо). У разі не доведення поважності пропуску строку позовної давності суд може відмовити Вам у задоволенні ваших вимог.
Голова Баришівського районного суду Київської області О.Д. Лисюк